Науковці вражені українським життям у Бразилії

29 червня 2009

1891 р. кілька родин залишили село Сервирів Золочівського повіту на Галичині, перетнули Атлантичний океан і зійшли на землю Бразилії. Того ж року двоє інших піонерів коронних австрійських земель, Василь Єленяк та Іван Пилипів, вирушили в іншу подорож через Атлантику — північніше, до Канади. Масова міґрація українців до Канади й Бразилії великою мірою пов’язана між собою, хоч на цей зв’язок мало хто звертав увагу.

Нещодавно група науковців, до якої входило двоє фолкльористів, географ та історик, здійснила подорож із Канади до місць поселень української громади в Бразилії, яка сьогодні нараховує 500,000. Д-ри Андрій Нагачевський (завідувач катедри ім. Гуцуляків і директор фолкльорного центру ім. Кулів, Альбертський університет), Марина Гримич (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор-гість центру ім. Кулів), Сергій Ціпко (координатор, Ініціятива з діяспорних студій, Альбертський університет) та Джон Лер (професор географії, Вінніпезький університет) досліджували низку питань, а саме: українські звичаї й мова, танці й народне ремесло, сільське господарство, ідентичність та історія.

Подорож почалася зі столиці штату Парана м. Курітіби, де гостей прийняли президент Українсько-бразильської центральної репрезентації Віторіо Соротюк та генеральний консул України в Курітібі Лариса Мироненко. Тут вони зустрілися з ієрархами Української Католицької та Української Православної церков, а також із членами місцевих українських організацій, танцювальним гуртом «Полтава» і танцювальним гуртом і хором «Барвінок». Науковці відвідали два українські музеї та ознайомилися з унікальною колекцією в будинку писанкаря Хорхе Соротюка.

Коли мова заходить про пункти в’їзду українських імміґрантів до Канади на межі ХІХ–ХХ ст., то на думку спадають Галіфакс і Монреаль. У Бразилії головним пунктом в’їзду українців було портове місто Паранаґуа. Учасники експедиції мали змогу відвідати це місто й зустрітися з його мером Хосе Бакою, українцем за походженням, та членами міської ради.

Далі група помандрувала до міста Прудентополіс (населення бл. 18,000). 75 % населення даного муніципалітету (всього 55,000 мешканців) складають мешканці українського походження. У місті знаходиться кілька українських католицьких релігійних орденів, включно із семінарією та кількома школами, якими опікуються духовні особи. Тут із 1912 р. видається українська газета Праця. У Прудентополісі є пам’ятник Тарасові Шевченку, великий музей, школа навчання на бандурі і танцювальний гурт «Веселка» (всього в Бразилії діють 23 танцювальні гурти). З міста група мала змогу відвідати навколишні поселення (Капанема, Тіжуко Прето й Лінья Парана), в яких благодійне товариство ім. єпископа Будки з Едмонтону підтримує різні проєкти.

Дослідникам пощастило побувати на сільському весіллі з притаманними для Канади й України традиціями, але й з унікальними бразильськими рисами. Вони були вражені повнотою життя української громади: від учнів сільських шкіл, які розмовляють українською зі своїми батьками, до старших людей, які радо запрошували їх до свого дому й давали інтерв’ю, та різних фахівців, які займаються українською історією й традиційними ремеслами. Їм також запам’ятаються зустрічі з представниками Земельного комітету, катехитками з Інституту св. Ольги, працівниками Музею 1000-ліття хрещення та ін.

Четверо науковців відвідали й інші українські поселення Бразилії. Зокрема, вони побували на висвяченні й великому святі (festa) у Кравейро (штат Санта Катаріна), сфотографували цвинтарний пам’ятник і традиційний будинок у Кості Карвальо, відвідали місто Іраті й побували на уроці української мови в одному з університетів бразильської столиці м. Бразиліа. Зустрічі з істориками, лінґвістами й іншими викладачами й науковцями відбулися в Курітібі, Паранаґуа, Іраті й Бразиліа, на яких обговорювалися питання можливої подальшої співпраці.

Гостей скрізь тепло приймали й допомагали в їхніх дослідженнях. Неодноразово до них зверталися з побажаннями міцніших академічних і культурних зв’язків. Під час поїздок до Бразиліа (Посольство України) й Сан-Паулу обговорювалися перспективи тристороннього (Бразилія–Україна–Канада) співробітництва. Такою нагодою може стати наступаюча 120-а річниця українського поселення в Бразилії, й Українсько-бразильська центральна репрезентація уже планує відзначити цю подію в 2011 р.

Канадський інститут українських студій

Центр українського і канадського фолкльору ім. Кулів

Фото:

Група дослідників в офісі Української Автокефальної Православної Церкви в Південній Америці, Курітіба (зліва – направо): Сергій Ціпко, Джон Лер, Андрій Нагачевський і Марина Гримич, разом із Його преосв. Єремією Ференсом, архиєпископом УАПЦ у Південній Америці (фото Джона Лера).

Український меморіял в парку Тінґуй, Курітіба (фото Андрія Нагачевського).

Діти в класі Рідної школи в Курітібі (фото Джона Лера).

Advertisements
Explore posts in the same categories: Human Interest

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s


%d bloggers like this: